У IV - III ст. до н.е. на територіях Правобережної України і в Румунії існувала землеробська культура Трипілля-Кукутені, коріння якої простежуються у Малій і Передній Азії. Численні археологічні знахідки дають нам добре уявлення про матеріальну культуру її творців. Старовинні булгари, предки сучасних чувашів, переселившись на правий берег Дніпра, вступили в контакт з трипільцями і запозичили від них елементи їх економіки, культури та міфології. Співвідношення булгарської топоніміки з археологічними культурами дає підстави припускати, що деякі поселення лісостепової України існують з часів, близьких до трипільських. Це означає, що вони весь час були заселені, тому трипільські культурні традиції могли передатися українцям через посередників, якими в першу чергу були давні булгари. Ця гіпотеза може бути перевірена порівняльним аналізом чуваської та української народних культур, і особливо слід звернути увагу на чуваську вишивку. Серед усіх народів Російської Федерації чуваші відрізняються найбільшим багатством і різноманітністю цього виду народної творчості. Чуваші говорять про себе: "Ми залишили світові сто тисяч слів, сто тисяч пісень і сто тисяч вишивок". Приблизно так само оцінюють свої пісні і вишивки українці. Мистецтво чуваської вишивки іде вглиб віків. Відомий факт, коли розшите плаття дочки хазарського кагана вразило своєю розкішшю весь візантійський двір.
Крім художньої вишивки, серед чувашів дуже поширена різьба по дереву, так само, як і в українських гуцулів. Пам'ятки матеріальної культури свідчать, що у волзьких булгар теслярські та столярні ремесла знаходилися на високому рівні. Дерев'яні церкви в арпатах також побудовані з великою майстерністю і відносяться до культурно-історичних пам'яток України. Цікаво також, що в чоловічих чуваських танцях, так само, як і в українських, є такі загальні елементи як стрибки та присідання. Так само, як і українці, чуваші воліють хоровий, а не сольний спів, чим вони відрізняються від сусідніх народів. Хоровий спів притаманний багатьом народам, але є також велика вірогідність того, що існує певний зв'язок чуваської пісенної творчості з танцювально-пісенною традицією карпатських українців, зокрема з так званими "коломийками" та їх аналогами угорськими у вигляді "пісень свинопасів", які дуже схожі на чуваські і марійські пісні такого типу, про що писав угорський музикознавець і композитор Золтан Кодай ще 50 років тому. На території Західної України якась частина булгар залишалися до приходу в ці землі слов'ян, а саме предків сучасних українців, і поступово була ними асимільована. Проте українці засвоїли культурне спадщину булгар, елементи якої були колись запозичені булгарами від трипільців. Таким чином, булгари були тою передавальною ланкою, яка визначила культурну спадкоємність на території України протягом семи чи шести тисячоліть. Порівняльний аналіз орнаменту трипільців, чувашів і українці свідчить про це досить переконливо.
|
| Якщо ми звернемося до деталей української та чуваської вишивок, то побачимо, що одним з основних символів цього (і не тільки цього!) виду народної творчості є дерево життя. На цій темі хоча б коротко, потрібно зупинитися особливо. Древо життя є одним із варіантів дерева світового, як характерного міфопоетичного образу, що втілює універсальну концепцію світобудови і властивого світовідчуттю багатьох народів світу на перших етапах їхнього духовного розвитку. Найдавнішу фіксацію образу дерева життя ми знаходимо в книзі Буття Священного писання. Цей образ виходить з шумерської версії оповіді про Гільгамеша, тобто ми можемо впевнено припускати, що він був поширений серед народів Близького Сходу. Звідти на територію України його могли принести творці трипільської культури, якщо вони, дійсно, належали до семіто-хамітської сім'ї. Чітко вираженого образу дерева життя у інших тюркських народів немає, тому у древніх булгар він повинен бути привнесеним (можна припускати саме трипільцями). Від них древо життя потрапляє до германців, кельтів, слов'ян, балтів та інших індоєвропейців. Правда, у всіх їх, крім слов'ян, дерево життя проявляється в більш загальному вигляді світової дерева, яке могло існувати в індоєвропейській міфології з найдавніших часів, але тільки у слов'ян, конкретно в українців, дерево життя уособлює триєдиний комплекс народження - родючість - смерть.
|
|
