| Дослідження етнографами архаїчного світогляду показали, що початкове дуальне уявлення про світ (чоловік-жінка, свій-чужий) доповнювалося його троїстою структурою по вертикалі - "високе", "середнє" і "низьке". Така структура лежала в основі соціальної організації суспільства (жерці, воїни, трудівники) і часових уявлень (майбутнє, сьогодення, минуле). Такий світогляд отримав відображення в образі світового дерева по причині його універсальності, пов'язаної з напрямком росту дерева вгору, і ця його особливість може символізувати життя і розвиток, а при дуальному поданні зворотнього напрямоку (вниз) набуває значення в'янення і смерті. Дерево життя є одним з варіантів дерева світового, характерного міфопоетичного образу, що втілює універсальну концепцію світобудови і властивого світовідчуттям багатьох народів світу на перших етапах їх духовного розвитку. Світове древо виступає в різних образах з більш або менш яскраво вираженими функціями як "Дерево життя", "Дерево смерті", "Дерево зла", "Дерево добра", "Дерево пізнання" і т.д. Дерево життя в цілому уособлює триєдиний містичний комплекс народження - родючість - смерть і відбиває узагальнене уявлення про поетапний розвиток різноманітних носіїв життя (люди, тварини, рослини, деякі елементи неживої природи).
|
Ліворуч: Богиня египетського дерева життя - сикомори.
(З книги Мифы народов мира. Том 2, стор. 400. Москва. Советская энциклопедия.)
Богиня наливає в чашу хворого живлющу вологу.
|
Чудова властивість самовідтворення життя була нерозв'язною загадкою для людини і її уява наділяла містичними властивостями окремі елементи навколишньої природи. Втіленням сили, стабільності, довголіття і навіть безсмертя був звичний образ дерева і саме цей образ був взятий за основу при спробах відтворення картини закономірного розвитку всього всесвіту. Найбільш давню фіксацію образу дерева життя ми знаходимо в книзі Буття і Притчах Соломонових (Топоров В.Н. 1991. Древо жизни. Древо мировое. Мифы народов мира). Цей образ виходить з шумерської версії оповіді про Гільгамеша в якій можна розгледіти первинні риси світового древа. Можна припускати, що здавна образ світового древа був поширений серед народів Близького Сходу, тобто в місцях неподалік від колиски людства, локалізація якої збігається як зі священними текстами, так і з результатами наукових досліджень. Розселюючись по просторах земної поверхні, люди брали з собою в дорогу оберігаючий символ світового дерева, однак у різних груп згідно з природними умовами, особливостями побуту й соціальної самоорганізації він отримував різноманітний розвиток у різних формах з різними містичними функціями. У Східну Європу образ дерева життя принесли творці землеробської культури Трипілля-Кукутені і розвинули його в оригінальне уявлення про універсальний кругообіг, в якому основну роль грає Сонце з його добовою та річною періодичністю, що наочно відбиває ідею безсмертя як відродження після смерті. Зерно, кинуте в землю вмирає, але дає початок нового життя, підкоряючись закономірності руху Сонця на небосхилі. Ось чому стилізовані зображення Сонця і Дерева життя можна виявити на збереженій кераміці, але вони повинні були бути присутніми в інших видах образотворчого мистецтва, які використовують менш довговічні матеріали, - в різьбі по дереву, живописі й вишивці по тканинах, виробах з соломи і т. д.
|
Дерево життя і смерті
(Мініатюра Бертольда Фуртмайера до Біблії. 1481. Мюнхен. Баварська державна бібліотека.)
|
Праворуч: Золотий флорин 13 століття з Іваном Хрестителем і Деревом життя на аверсі і реверсі монети. Зображення Дерева життя на монеті започаткувало форму так званої "Флорентійської лілії", яка стала одним з елементів гербів багатьох європейських міст, адміністративних одиниць, організацій тощо.
|
Традиційні дідухи з соломі і колосків, що виходять з поганських часів, але які виробляються в західних областях України до Різдвяних свят і тепер.
|
| Берегиня в українській вишивці.
|
| Центральне місце на амфорі займає "дерево життя" у загальних рисах подібне до українських дідухів. Крім того, на вазі розміщений також солярний знак у вигляді квітки, яка символізує сонце. З порівняння видно, що форма дідухів була праобразом форми дерева життя в символі берегині, в якому також присутній образ сонця у формі червоних квітів. |
Стилізована "лілія" як елемент геральдики.
Про те, що цей символ з самого початку насправді мав сенс Дерева життя говорить його форма зі спадаючими гілками так само, як у дідуха і те, що він часом доповнюється іншими деталями рослин і завжди перев'язується впоперек, як сніп.
1. Герб громади Гюльзов у Шлезвіг-Гольштейні, Німеччина. 2. Герб українського Пласту. 3. Один з варіантів Флорентійської лілії. 4. Герб міста Альфдорф у Баден-Вюртемберзі, Німеччина. 5. Герб історичної області Бурценлянд у Румунії.
|
| Від трипільців образ дерева життя передавався від покоління до покоління населенню різної етнічної приналежності, яке заселяло степову і лісостепову Україну і провадило традиційний тип господарювання, який відповідає тутешнім природним умовам. Найбільш чітко образ дерева життя втілюється у збереженому до цих пір архаїчному різдвяному звичаї українців плести з соломи й колосків так званого "дідуха" і в образі "берегині" (берегині домашнього вогнища) у формах, що нагадують розлоге дерево. Важкі колоски дідуха спадають від стовбура до підніжжя і саме така форма дерева життя є типовою в українській і, як виявилося, в чуваської вишивках.
Чітко вираженого образу дерева життя у тюркських народів, крім чувашів немає, тому у древніх булгар він повинен бути привнесеним (можна припускати, що саме трипільцями). Від них дерево життя потрапляє до германців, кельтів, слов'ян, балтів та інших індоєвропейців. Однак тільки в українців, які населили землі давніх трипільців образ дерева життя є найбільш значущим в міфопоетичної свідомості, так само, як і у чувашів. В Західній Європі образ Дерева життя зберігся у неявній формі як геральдичний елемент під назвою "лілея". Очевидно стародавні булгари були тою посередницькою ланкою, через яку культурні впливи трипільців залишили слід в традиційному українському світогляді і, як наслідок, - у народній творчості.
|
|
