Альтерлінг. Герр - давній водний шлях з Дніпра в Азовське море

Геродот: Шоста ріка - це Гіпакіріс, що починається від озера, тече країною скіфів-кочовиків і вливається в море біля міста аркинітіди, залишаючи праворуч від себе Гілею і так званий Ахіллесів шдях.
Сьома ріка - Герр, яка відокремлюється від Борисфена в тому місці, до котрого є відомий Борисфен. В тому місці вона починає віддалятися від нього і має таку саму назву, як і та країна. Герр, прямуючи до моря, відділяє країну скіфів-кочовиків від царських скіфів і вливається в Гіпакірій. (Історії, Книга IV, 55-56). Судячи з усього, Герром давні мешканці Приазов'я називали водний шлях, який становили нижня течія Самари, річки Вовча, Мокрі яли, Кальчик, який впадає в Кальміус недалеко від його гирла. В одному місці Кальчик і Мокрі яли настільки наближаються один до одного, що ще у відносно недалекі історичні часи запорізькі козаки волоком перетягували свої човни-чайки з однієї річки в другуу, як це описував Боплан, хоча помилково назвав Кальчик Міусом. якщо уважно розглянути сучасну топографічну карту, то можна побачити, що перешийок, що відокремлює Мокрі яли від невеликого припливу Кальчика має довжину близько шести кілометрів, і навіть в ті далекі часи обидві ріки можна було з'єднати каналом так, щоб утворити безперервний шлях з Азовського моря до Дніпра. На карті видно, що від річки Мокрі яли відходить вузька улоговина, яка в стародавні часи могла бути невеликою річкою. Використавши цю балку, можна було полегшити гідротехнічні роботи, хоча при цьому зростала довжина каналу. Спочатку тут могло бути просто болото, яке можна було переходити вбрід, чим і пояснюється загальна назва цього водного шляху "Герр". Геродот також писав, що у Скіфії раби прокопали рів від Таврійських гір до Меатійского озера (Азовського моря) в тому місці, де воно має найбільшу ширину. якщо за Таврійські гори прийняти Донецький кряж, то рів як раз і був би тим самим каналом. Сліди цього каналу в принципі можна знайти досить легко, але в даний час по перешийку проходить залізниця (див. карту нижче).

А назва річки річки Мокрі яли може означати саме "водний шлях", бо в тюркських мовах є слово jol/joly "шлях". Якщо пошукати тюркську відповідність до першої частини назви, залучаючи слова з значаніем "вода", "мокрий", "вологий", то ми несподівано приходимо до річки аяли, відомої за ≤патіївським літописом і "Слову про Ігорів похід". М. Фасмер та К. Менгес доводять, що правильна форма назви є на Каяла, а Каяли. Фасмер згадує розшифровку назви річки qaj + jaly як "річка із слизькими берегами", запропоновану М.Т. Соколом, але заперечує це пояснення, оскільки qaj "всього лише дієслівна основа", а друга частина слова запозичена "південно-західними" тюркськими мовами з новогрецької gialos "морський берег, пляж". Це не так, бо в гагаузькій і турецькій мовах є слово qaj-ğy , де ğy - суфікс прикметника від іменної основи (в інших тюркських мовах "слизький" - tajğy). якщо ж залучити тюрк. joly, що перетворився в одному з "акаючих" діалектів в jaly, то отримаємо пояснення назви річки Каяли як "слизький шлях". Семантично це близько до назви "мокрий шлях", якщо наше припущення про існування болота між Мокрими Яламі і Кальчик вірно. Особливо, якщо тут був волок по вологій місцевості. Таким чином Герр (він же Каяли) був водним шляхом з Дніпра в Азовське море і тоді Гіпакіріс можна ототожнювати з Кальміусом. Однак тоді виявляється, що Міус взагалі не згадується Геродотом, та й Гіпакіріс відповідно до його порядку перелічення річок Скіфії мав би знаходитися на захід від Герра, а не на схід, як виходить з наших міркувань. Привести в порядок плутані відомості Геродота намагалися багато вчених, але до цих пір це нікому не вдавалося. Очевидно, слід визнати, що вони відповідають істині лише частково. Можна було б припустити, що водний шлях йшов не Кальчиком, а Кальміусом, а волок був на місці сучасного міста Донецька з верхів'їв Кальміусу в річку Вовчу. У такому випадку Гіпакіріс - це Кальчик, і тоді повідомлення Геродота набуває певну логіку. Однак такого припущення суперечить його ж твердження, що Герр (тобто Кальміус) втікає в Гіпакіріс ( Кальчик), бо насправді навпаки. До того ж Кальчик сам по собі не така вже й велика річка і поряд протікає Берда такої ж величини, тому він міг бути гідним згадки лише в тому випадку, якщо по ньому проходив великий водний шлях. З іншого боку, волок з Кальміусу в Вовчу важко здійснити, оскільки і в той час ці річки у своїх верхів'ях були невеликими струмками, з яких неможливо було б здійснювати плавання. До того ж волок з Кальчика міг йти по заболоченій низині, в той час як верхів'я Вовчої знаходяться на пагорбі. Проте, можливий і третій варіант, коли волок був в двох місцях, що і викликало суперечності в повідомленні Геродота. «найти істину можна було б провівши розкопки на місці передбачуваного волока з Кальчика в Мокрі яли (верхів'я Кальміусу знаходяться в місті Донецьку, де забудови будуть перешкоджати проведенню розкопок).

Перевірити гіпотезу про існування водного шляху з Дніпра в Азовське море дуже просто. Для цього потрібно лише прокопати траншею упоперек гаданого каналу екскаватором і відразу все стане ясно. якщо канал справді існував, то в профілі траншеї буде чітко видно заміщення материкової глинистої породи темними осадами мулу, які з часом зрівнялися з природним дном балки. Що може дати таке відкриття? Для археологів це може бути просто скарб в прямому сенсі слова. У шарі мулу можуть бути зосереджені втрачені і потонулі за століття існування каналу цінні самі по собі і для науки артефакти. Гаданий канал проходить по Донецькій області і якщо б пан Ахметов витратив десятки мільйонів не на будівництво стадіону в Донецьку, а на археологічні розкопки, то це б дало набагато більше слави йому самому і користі для науки та держави.