| Історія того тисячоліття, що минає, вчить нас йти однією дорогою: не втрачати пристрасті до кінцевої істини, самовіддано її шукати та сміливо відкривати нові шляхи. Саме віра спонукує розум долати усі бар'єри обмежень та ризикувати у пошуках усього гарного, доброго і правдивого.
|
«Енцикліки Папи Івана Павла ІІ
"Fides et ratio" (V, 56).
|
Представлена на сайті робота в загальному і цілому підтверджує думку про те, що іноді буває корисним відмовитися від усталених в науці поглядів і навіть не знати історію вирішення проблеми, а подивитися на неї свіжим поглядом з урахуванням знань і досвіду отриманими в зовсім іншій сфері наукової діяльності. Результатом такого підходу став розроблений автором особливий графоаналітичний метод, за допомогою якого протягом більше тридцяти років було досліджено кілька десятків мов різних мовних сімей. Сама тривалість досліджень говорить про те, що автор займався своєю роботою з великим ентузіазмом і непохитною вірою в його ефективність. Опис методу і принципи його застосування були показані на прикладі слов'янських мов в статті "Визначення місць поселення стародавніх слов'ян графоаналітичним методом" (Стецюк В.М., 1987). В основу представлених на сайті матеріалів покладено три подальші роботи автора, опубліковані в 1998 - 2002 рр. в Києві і Львові.
Заглянувши за завісу передісторичних процесів, що мали місце у Східній Європі, автор виявив, що змальована загальними штрихами картина може стати більш рельєфною, якщо використовувати розрізнені факти, досі не приведені в систему. Такі факти надають порівняльне мовознавство і археологія, топоніміка і антропоніміка, етнографія і антропологія, свідоцтва стародавніх авторів і публікації останнього часу. Багато з таких фактів стали доступними для автора з розвитком Інтернету і були використані при продовженні досліджень. У зв'язку з цим за десять років, що минули після першої публікації виникала необхідність внесення до початкових текстів безлічі доповнень і уточнень. Зокрема, використання матеріалів Сергія Старостіна дало можливість за допомогою графоаналітичного методу досліджувати монгольські, тунгусо-маньчжурські, а також японську та корейську мови в рамках їх взаємовідносин з алтайськими мовами. В результаті були побудовані моделі родинних взаємин цих мов і визначена територія їх формування. Сам графоаналітичний метод і отримані з його допомогою результати були сприйняті деякими авторитетними фахівцями з великим упередженням, що вплинуло на формування подальшого загального недовірливого ставлення і до особистості автора, і до його досліджень. ѕісля перших авансів авторові було відмовлено в подальших публікаціях у російських та українських наукових журналах, куди він неодноразово впродовж кількох років надсилав свої роботи або звертався з пропозиціями. Таке загальне ставлення добре ілюструє критична стаття в журналі "Вопросы языкознания", автор якої, судячи із зроблених зауважень, не вник глибоко в суть запропонованого методу, але взяв на себе відповідальність за його подальшу долю, заявивши, що він "малопридатний як інструмент палеоетногеографіческіх досліджень "(Журавльов А.Ф., 1991). Безумовно, нові концепції завжди тлумляться фарисеями, які вважають себе єдиними хранителями істини, але в даному випадку недовіру методу зробили і менш самовпевнені представники академічної науки Європи та Америки. Причини цього вагомі і глибокі. Основні з них такі:
1. Автор не є філологом за освітою. Причина зрозуміла і важлива. Є достатньо прикладів того, коли дилетанти беруться вирішувати складні питання походження мов і народів і на підставі кількох випадкових фактів роблять далекосяжні висновки, які викликають жвавий інтерес у широкої публіки і лише іронічну посмішку вчених. Немає ніякого сумніву в тому, що, серйозні наукові результати досягаються фахівцями у своїй галузі або області. Але так буває не завжди. Іноді на стику двох наук розвивається нова галузь, для котрої спеціально підготовлених фахівців просто немає. Автор сподівається, що в даному випадку саме це має місце, хоча й усвідомлює, що будь-яка нова концепція не позбавлена недоліків і помилок і потребує подальшого вдосконалення.
2. Самі математичні методи викликають недовіру у більшості лінгвістів-компаративістів, серед яких буквально одиниці застосовують математичні методи. ѕо-перше, математика як галузь науки для них лишається досить далекою, а по-друге, застосовувані дотепер у порівняльному мовознавстві математичні методи не принесли переконливих результатів. Подекуди це призводить до повного несприйняття математики в лінгвістиці: "математичні методи ... ігнорують ... специфічні умови й особливості ... і намагаються звести всю складність і різноманіття лінгвістичних явищ до однозначних характеристик і універсальним побудов" (Звегинцев В.А., 1960, 22). однак слід підкреслити, що в даному випадку мова йде лише про порівняльно-історичному мовознавствj, але не про лінгвістику в цілому, тому що є достатньо прикладів успішного застосування математичних методів в інших областях.
|
|
