Альтерлінг. Печерний храм біля села Стінка. Руни.</

На лівому крутому березі Дністра на висоті 12-15 метрів є природна печера, яка, очевидно, ще в язичницький час після нескладної обробки була пристосована для святилища, пізніше перетвореного в християнський храм. До недавнього часу на стінах грота були видні висічені в камені знаки як поганської, так і християнської символік. У гроті є також комплекси знаків, які можуть бути текстом невідомої нам писемності. Всі знаки спотворені часом, а пізніше також сучасними написами, тому їх реконструкція різними людьми дещо відрізняється в деталях. Тим не менш, вони мають певну історичну цінність, оскільки в останні роки написи вже неможливо розгледіти. На південній і північній стінах входу видно зображення хрестів. Грот має в плані трапецевидну форму з довжиною стіни 8 м, шириною 9 м, заввишки 4 м. Посередині грота проглядається вівтарна частина з двома притворами. У центральній частині вівтаря викарбовано зображення солярного знака у вигляді свастики. Діаметр знака 30 см, його вертикальний елемент має роздвоєні кінці, а горизонтальний зігнутий з одного боку вгору, з іншого - вниз. На північній стіні вівтаря проглядається тамгоподібний знак у вигляді прямокутника, пересіченого поперечною рисою, на південній стіні храму є рельєфне стилізоване зображення стрибаючого звіра, а на західній - викарбовано напис, що складається з шести тамгоподібний знаків. Перший і четвертий знаки нагадують цифру 4. Другий і п'ятий мають форму петлі, один з кінців якої закруглений, а другий зігнутий під кутом.

Третій знак має вигляд звужених під кутом вниз рисок, а шостий нагадує кириличну букву Н. Нижче напису видно ще два знаки, що нагадують грецькі капу і омегу. Біля входу в храм знайдені фрагменти гончарного посуду, на одному з яких є орнамент, характерний для часів Kиївської Русі. Пам'ятник можна віднести до категорії поширених в 11 - 12 ст. храмів, з яких найбільш близьким є відомий храм біля с. Міжгір'я на Тернопільщині. Тамгоподібні знаки близькі знакам Північного Причорномор'я. Рисунки подібні зображеним на стінах печери відомі в християнських храмах, зокрема в Софійському соборі в иєві. На одній зі стін Михайлівського собору є зображення стрибаючого гепарда.

Орхонсько-єнісейські знаки розшифрував датський вчений В. Томсен. Давньочуваську рунічну писемність вивчав А.А. Трофимов.
На сайті " Культурное наследие Чувашии" подана таблиця давньочуваських рун (див. вище)
Ліворуч: таблиця рунічних знаків, складена за даними болгарського дослідника П. Добрева, який вивчав рунічні написи з села Мурфатлар в Північній Добруджі, на стінах першої болгарської столиці Плиски та в інших місцях. Пропонована ним розшифровка грунтується на припущенні іраномовності древніх булгар, тому помилкова, але більшість наведених ним знаків безсумнівно належить булгарам (частина знаків явно кириличні).

Ще один набір давньочуваських рун наведено без вказівки джерела на сайті " Край ста тысяч песен" Свердловської обласної міжнаціональної бібліотеки.
Кожному із знаків можна знайти відповідність або в орхонскіх-єнісейських знаках або в таблицях Трофімова і Добрева. Подібність знаків з печери Стінка деяким рунам дає підставу зробити висновок, що напис в печері залишили давні булгари. (Для зручності порівняння подібні знаки пронумеровані і поміщені в білі рамочки). Знакам під номерами 10, 11, 12 можна знайти відповідності в таблицях Трофімова і Добрева. Знак під номером 13, як зазначалося вище, висічений також окремо. Очевидно він мав сакральне значення. Можна припускати, що облаштована певним чином печера спочатку використовувалася як язичницьке святилище, а пізніше, судячи з залишеної символіки, як християнський храм.

Ми бачимо, що перші два знаки аналогічні двом останнім знакам. Якщо напис зроблено на булгарській мові, то за законом відкритого складу, який діє у чуваській мові, другий і останній знаки повинні бути голосними, якщо слово починається з приголосного, що найбільш ймовірно (в чуваській мові переважна кількість слів починається з приголосного). Перший знак у формі літери Ч идентичний знаку, який відповідає звуку d в таблиці Добрева. У сучасній чуваській мові близький до цього звук передається буквоюt (окремої літери для звуку d нема). Тоді в сучасному чуваському написанні напис мав би мати вигляд t8??t8, де 8 – будь-який голосний звук, а інші два знаки залишаються під питанням. В словнику чувашської мови [Скворцов М.И. (Ред.) 1985] нічого ліпше, ніж стійке словосполучення tupatu "давати клятву" знайдено не було. Такий напис для вівтаря дуже підходить. Серед чувашів до сих пор зберігся звичай "тупа ту" – давати клятву вірності перед вступом у шлюб. Таким чином, виявлено чергове свідчення перебування давніх булгарів (скіфів) на території Західної України.