| Книга під назвою " Cамовияв українців і росіян в приказках і прислів'ях. Україна все ж таки не Росія" була видана у 2005 році видавництвом Ліга-прес у Львові. В ній були подані результати вивчення національних характерів українців і росіян на основі статистичного аналізу фольклорного матеріалу. Висновки ілюструються численними прикладами прислів'їв і приказок. На цій сторінці подається вступна частина і розширений зміст книги з посиланнями на окремі розділи.
|
Перший варіант цієї роботи був написаний в часи так званої "перебудови", коли партійне керівництво Радянського Cоюзу, намагаючись стримати крах комуністичної системи і розвал імперії, шукало шляхів для активізації творчої активності громадян у власних інтересах. задекларована "гласність" дозволила письменникам і науковцям підняти для розгляду питання, які до того були під суворим табу. Однак печальний досвід перебування у "великій зоні" і старий репресивний апарат, який "перебудовувався" дуже повільно, змушували авторів бути дуже обережними, доносити думку до читача у завуальованій формі, натяками, алегорично, сподіваючись, що люди своїм розумом домислять те, про що промовчав автор. Такою спробою і була стаття автора "До питання про вивчення національних характерів українців і росіян", яка була опублікована в третьому числі науково-популярного, літературно-мистецького альманаху "Євшан-зілля". що виходив у 1987-1990 рр. у Львові самвидавом. В цій роботі особливості етнічної психології українців і росіян досліджувалися на матеріалі прислів'їв і приказок обидвох народів. В рецензії Ореста Реста на статтю, яка була опублікована в тому ж числі, поряд із слушними заувагами була відзначена оригінальність методу досліджень, новий підхід до теми і була висловлена надія, що робота дасть поштовх подальшим працям у цьому напрямку . В наступному числі альманаху була опублікована рецензія Миколи Жарких, яка подана в кінці цієї книги..
|
В кінці першого тис. до Р.Х. слов'яни починають свою експансію у різних напрямках і заселяють територію від Вісли на заході і до Оки на сході, від західної Двини на півночі і до межі лісостепу на півдні. певний час після розселення слов'яни ще зберігали спільну мову і спільні антропологічні ознаки, але на початку нової ери вони вже говорили на різних діалектах, а перемішавшись з різним автохтонним населенням, почали набувати різних антропологічних рис. При цьому виразним став поділ між західними і східними слов'янами, границею між якими був Дніпро. До західної гілки слов'янства належали предки сучасних українців, білорусів, поляків, словаків, чехів та інші етнічні групи, нащадки яких або повністю асимілювалися з іншими народами, або залишилися в незначній кількості як, наприклад, лужицькі серби в Німеччині. До східної гілки слов'янства належали предки болгар, сербів, хорватів, словенців, македонців частини сучасних росіян
|
Бездержавне існування нації впродовж століть спонукало і науковців, і політиків шукати причини цьому і нерідко вони знаходили їх в національному характері українців. Однак висновки робилися не на підставі якихось досліджень за певною методикою, а базувалися на власних спостереженнях і на поверхневому аналізі історичних фактів або народної творчості без спроб розділити причини і наслідки особливостей буття і самовияву українців. При цьому майже ніхто не намагався поглянути на "українську душу" під іншим кутом зору і тому традиційна її характеристика залишалася незмінною. професор Онацький писав про результати вивчення національного характеру українців так: "Всі дослідники української духовності прийшли однозгідно до висновку, що українці відзначаються емоційною вдачею, себто, що в їх житті емоції відіграють велику ролю і часто навіть переважають над інтелектом і волею".
|
Намагаючись структурувати зібраний матеріал, зібраний матеріал, і Даль, і Номис розділили зібрані фольклорні одиниці на тематичні розділи, які частково подібні в обох збірках, але здебільшого сформовані інтуїтивно, тому структура збірок різна. Для порівняння матеріалу треба було його привести до одної системи, хоча це і дуже непросто в умовах пілотного, попереднього дослідження. Оскільки в наш час робляться спроби розділити суспільну свідомість на складові, була знайдена можливість поєднати класифікацію Даля і Номиса в рамках певної системи, яка буде спільною для обох збірок на верхньому щаблі, а на нижньому залишиться такою, якою її створили обидва автори, де один розділ може відповідати одній певній рисі національного характеру:
Виділимо у суспільній свідомості три типи елементарних складових:
І - почуттєва складова,
ІІ - раціональна складова,
ІІІ - ірраціональна складова.
До першого типу належать почуттєві образи, емоційні реакції, афекти, бажання, переживання тощо. В рамках другого типу можна виділити логічні уявлення, судження, норми, нормативні думки, приписи. До третього типу можна віднести вірування, фантастичні образи, утопічні ідеї, ірраціональні приписи.
подальше фундаментальне розчленування одиниць нижчого рівня враховує характер взаємин свідомості з дійсністю з метою визначення в складі свідомості теж три абстрактні типи:
а) елементи свідомості, які віддзеркалюють дійсність,
б) елементи свідомості, які висловлюють ставлення до дійсності,
в) елементи свідомості як реакція на дійсність.
“ип ј називається рефлективним, тип Б - евалюативним (від анг. evaluation "оцінка"), тип В - реактивним.
поєднавши обидва способи розчленування, можна отримати 3х3, тобто 9 двомірних класів складових суспільної свідомості (національного характеру):
ІА, ІБ, ІВ, ІІА, ІІБ, ІІВ, ІІІА, ІІІБ, ІІІВ.
При цьому в класі ІА будуть знаходитися почуттєві образи, в класі ІБ - переживання і смаки, в класі ІВ - афекти, бажання і вольові імпульси, в класі ІІА - поняття і позитивні судження, в класі ІІБ - думки, міркування, в класі ІІВ - нормативні приписи і т ін., в класі ІІІА - ірраціональні образи, в класі ІІІБ - ірраціональні уяви, в класі ІІІВ - вірування, релігія, ірраціональні приписи.
|
| При порівнянні етнопсихології українців і росіян виникає природне бажання оцінити їхню відмінність чи подібність до інших європейських народів. На жаль,достатньо релевантного матеріалу у автора не знайшлося. Тим не менш, така спроба була зроблена на тому, що можна було знайти під рукою. Для аналізу іспанських приказок була взята збірка, з якої було долучено до аналізу 1124 фольклорні одиниці. ” порівнянні з обсягом українського і російського матеріалів це мало, але якби ця збірка була б репрезентативною, то цієї кількості було б досить. Однак нам невідомо, яким принципом керувався укладач збірки, тому до зроблених на підставі іспанського матеріалу висновків будемо ставитися обережно. Більш об'ємною була збірка німецьких приказок і прислів'їв , з неї було взято 2060 фольклорних одиниць. До того ж укладач збірки стверджував, що він зібрав найбільш вживані німецькі приказки і прислів'я. Відібраний матеріал був класифікований за тим же принципі, що і матеріали Номиса і Даля. При цьому для спрощення аналізу кожна фольклорна одиниця розглядалася як одна тема, хоч би в ній можна було виділити їх дві або більше.
|
В цьому класі розглядаються такі теми стосовно людських якостей як хоробрість, любов, гордість, заздрість та ін. загалом по класу ІА відносна кількість емоційний образів в рисах національних характерів українців (3,59%) і росіян (3,42%) майже однакова. ” представників старої Європи ці показники значно вищі (іспанці - 7,20%, німці - 5,58%). про емоційну оцінку і реакцію скажуть дані класів ІБ і ІВ.
|
Матеріал цього класу розбитий на такі розділи: 1. Оцінка позитивних і негативних моментів суспільного і приватного буття (ставлення до несправедливості, позитивних і негативних явищ у житті) і 2. Людські взаємини (розрізнення "своє - чуже", взаємодопомога, ставлення до друзів, сусідів, інших народів, ворогів тощо). за результатами аналізу можна сказати, що сфера людських взаємин більше турбує росіян, ніж українців (7,44% проти 6,28%), а в цілому дані по класу ≤Б свідчать, що в українців емоційна оцінка в житті важить найменше від усіх (15,23% фольклору), а найбільше - у іспанців (21,43%). за ними ідуть німці (19,93%) і росіяни (18,28%).
|
Загалом у класі ІВ співвідношення дещо на користь слов'ян. ≈моційно вмотивована поведінка відбита в 28,99% російських прислів'їв і приказок, в українському фольклорі ця тематика займає 27,71%, в іспанців і німців відповідно 25,00% і 22,96%. Незважаючи на це, найбільш емоційними є іспанці (загалом ця складова в іспанському фольклорі дорівнює 53,82%). Дещо менш емоційні росіяни (52,12%), ще менше - німці (48,49%), а в українців у повсякденному житті емоції важать найменше (46,53%). ќднак в структурі почуттєвої складової є суттєва різниця. В українців значно більш розвинена реакція на позитивні емоції, в той час як росіяни більш стримані, їх емоції більш пов'язані із суворою правдою життя.
|
До класу ІІА (раціонально-рефлекторний) включена тематика, в якій відбиваються раціональні поняття, позитивні судження (мало - багато, далеко - близько, однакове - неоднакове, минуле - майбутнє, облік - рахунок, мова, назви). Раціонально-рефлекторна складова найсильніше виражена в іспанському фольклорі (11,20% прислів'їв і приказок), далі йдуть німці - 10,82%. В українців і росіян ця частка набагато менша (6,25% і 5,56% відповідно). Невелика перевага українців над росіянами складається головно за рахунок двох розділів "Однакове - неоднакове" і "Облік - рахунок - гроші". Очевидно, українцям більш властиве почуття порівняння, кількісної оцінки, але вони далеко відстають від західних європейців.
В клас ІІБ (раціонально-евалюативний) включена тематика, яка відбиває загальні думки, міркування, ставлення до буття взагалі і до науки, трудової діяльності, родини, здоров'я, життя, смерті зокрема і т. ін. загалом за значенням раціонально-евалюативної складової національного характеру росіяни, німці і українці майже не відрізняються, в іспанців ця складова помітно менша:
–осіяни - 34,87%
Німці - 34,71%
”країнці - 34,51%
≤спанці - 31, 85%
В класі ІІВ (раціонально-реактивний) розглядається тематика тих прислів'їв та приказок, в яких відбилися діючі в свідомості народів нормативні приписи. ÷я тематика охоплює державні категорії, суд, розуміння справедливості, взаємовідношення між представниками різних соціальних станів чи щаблів тощо. Виглядає дещо дивним, що представників старої Європи питання закону, права, влади турбують значно менше, ніж слов'ян. В іспанців ця складова разом з категорією людської свободи складає лише 1,06% фольклору, у німців 3,64%, в той час як у українців - 4,95%, а у росіян - 4,29%. Кидається в очі різниця того, що в іспанському і німецькому фольклорі є лише одиничні і нейтральні згадки про короля або кайзера, в той час як у російському фольклорі аж у 88 приказках згадується цар як символ всесильної влади.
.
|
В цілому найменше приказок про Бога, віру, усілякі таємниці, нечисту силу у іспанців (2,22% усього матеріалу). трохи більше у німців (2,33%). Ірраціональна складова в національному характері значно більше притамання українцям і росіянам (7,68% і 4,64% відповідно). Кількісний і якісний аналіз фольклору переконує, що для українців більший авторитет має церковна влада, а для росіян - світська.
|
Теорія імовірності дозволяє нам стверджувати, що можливість подібності збірок Даля і Номиса надзвичайно мала, і це дає підстави говорити, що фольклор українців і росіян різниться настільки, що він міг бути створений абсолютно різними народам. якщо ж говорити про конкретні відмінності, то можна вважати, що відповідно до статистичних даних перших трьох класів почуття відіграють у житті росіян значно більшу роль, ніж в українців. Цей висновок суперечить оцінці Костомарова і Липинського та інших етнологів, які вважали, що в українців емоційність переважає над волею. Липинський на доказ своєї думки наводив приклади поведінки "наших політичних провідників", які "більше співали і поетизували, кричали або плакали". ќчевидно, малися на увазі наші провідники, які боролись за незалежність ”країни в 1917-1920 роках. з цим можна погодитися, але слід взяти до уваги, що національна ідея тоді, як і пізніше, в першу чергу захоплювала саме емоційних людей, а не прагматиків.
Недовіра українців до власних емоцій відбивається в їхньому скептицизмі та іронічності , нотки яких присутні у великій кількості прислів'їв і приказок, і підтверджується прислів'ям, поширеним серед росіян:
- Хохол не повірить, доки не помацає.
Cумарна раціональна складова в етнопсихології українців виражена дещо більше, ніж в росіян, але це тільки сумарно. В окремих рисах цієї складової є суттєва різниця. Очевидно, ця різниця спричинена непростим явищем українського індивідуалізму, про який завжди було багато мови, але його розуміння було різне. Дані статистичного аналізу дозволяють нам зрозуміти його точніше. Cудячи з усього, українці не схильні обмежуватися тільки власними інтересами і з розумінням ставляться до інтересів ближнього. Однак реалізацію власних інтересів вони намагаються проводити власними силами і не розраховують на сторонню допомогу. Одночасно і самі вони не дуже охоче йдуть на допомогу іншим, коли не йдеться про спільні інтереси. якщо ж інтереси колективу співпадають з його власними, тут українець добре розуміє силу колективу.
Ірраціональна складова, сама по собі в етнопсихології обох народів невелика, в українців за рахунок забобонів і прикмет значно сильніша, ніж в росіян. Тут знову ж таки можна говорити про скепсис українців до можливості пізнання складних явищ природи і людської душі, яким українці схильні були радше надавати містичного характеру, ніж шукати наукового пояснення. Можливе і інше пояснення, якщо згадати думку Липинського про ілюзіонізм, утопічну мрійливість українців. І ще раз треба підкреслити більшу релігійність українців, вищу моральність, але і це може належати лише минулому.
Решту відмінностей читач може знайти самостійно, аналізуючи тематику класів і наведені приклади. Автор намагався залишатися об'єктивним у своїх коментарях до статистичних даних, але навряд чи йому вдалося уникнути симпатій до власного народу і бажань бачити його кращим, ніж він насправді є. Однак нема сумніву, що запропонована методика може принести більш переконливі результати при використанні безстороннього посередника - комп'ютера. Треба лише ввести в його пам'ять увесь матеріал, зібраний фольклористами за останні півтора століття. Далі за допомогою спеціальних програм можна провести його нову класифікацію і зробити підрахунки. “оді про різницю в національному характері українців і росіян можна буде говорити більш обґрунтовано. Але завжди треба пам'ятати, що інакше не означає гірше. ” культурній політиці ”країни багато в чому було і залишається наслідування російського досвіду і орієнтування на російські взірці. Добре розуміння самих себе допоможе досягти українцям успіхів не тільки на культурнім полі, але і в політичному житті.
|
|
